Передумови. Терапевтичні засоби, що містять ДНК, можуть запускати небажані імунні відповіді, створюючи значну перешкоду для їх розвитку. Дослідження того, як довжина та структурні форми ДНК впливають на імунологічну активацію, є критично важливим. У цьому дослідженні використовується подвійні клітини THP1 — зручна модель, яка одночасно контролює шлях NF-κB через секретовану лужну фосфатазу (SEAP) та шлях регуляторного фактора інтерферону (IRF) через люциферазу Lucia luciferase. Методи. Клітини THP1-Dual були трансфектовані за допомогою дволанцюгових (длДНК) та одноланцюгових (олДНК) фрагментів різної довжини (186, 1746 і 3897 bp). Фрагменти длДНК отримані методом ПЛР і очищені. Фрагменти олДНК отримували шляхом перещеплення цих продуктів ПЛР за допомогою лямбда-екзонуклеази, після чого слідував додатковий етап очищення. Очищені зразки ДНК доставлялися електропорацією (Neon NxT, 1400V, 20 мс) у стандартній концентрації 20 мкг/мл, або 1.5–50 мкг/мл, для аналізу доз-відповідей. Після 24-годинної інкубації в RPMI-1640 з 10% HI-FBS при 37°C активність люциферази SEAP і Lucia була кількісно оцінена колориметричними (розчин QUANTI-Blue, InvivoGen) та хімілюмінесцентними (QUANTI-Luc 4 Lucia/Gaussia, InvivoGen) тестами відповідно. Дані були виражені як зміна упаковки порівняно з макетними електропороризованими контролями. Результати. Вимірювана імунна активація не була виявлена для жодного з зразків олДНК. Натомість усі зразки длДНК показали статистично значущу активацію, залежну від довжини. 186 bp длДНК спричинили мінімальну активацію (3 рази для NF-κB; 5 разів для IRF). Для довших фрагментів як 1746 bp, так і 3897 bp длДНК індукували ~50-кратну активацію шляху NF-κB, тоді як шлях IRF показав значно вищу активацію при 260-кратній активації при 1746 bp і 170 разів при 3897 bp. Аналізи доза-відповідей для довших фрагментів длДНК показали сильний дозозалежний ефект з мінімальною ефективною концентрацією ~6 мкг/мл. Високі концентрації ДНК понад 50 мкг/мл спричиняли загибель клітин, запобігаючи досягненню плато. ДлДНК з 186 bp показала схожу, але значно нижчу дозозалежну відповідь. Висновки. Одноланцюгова ДНК не запускає імуногенні шляхи в THP1-дуальних клітинах, тоді як дволанцюгова ДНК індукує сильну, залежну від довжини активацію. Довші фрагменти длДНК демонструють виражену дозозалежну імунну відповідь, яка в кінцевому підсумку обмежена цитотоксичністю.