Мета. Оцінити вплив ресвератролу (активатор SIRT1 (білки регулятора тихої інформації)) та AGK-2 (інгібітор SIRT2) на життєздатність сперматозоїдів і шляхи загибелі клітин під впливом окиснювального стресу, індукованого H₂O₂, in vitro. Методи. Експерименти проводилися із використанням сперматозоїдів, отриманих від дорослих лабораторних мишей альбіносів (25–30 г). Окиснювальний стрес інкубували з H₂O₂ (500 мкм). Ресвератрол застосовували при концентраціях 2, 20 і 200 мкм, а AGK-2 — при концентраціях 5, 10, 50 і 100 мкм. Після інкубації оцінювалися пропорції життєздатних, апоптотичних, некротичних та аутофагічних сперматозоїдів. Статистична значущість була прийнята при p < 0.05. Результати. Вплив окиснювального стресу, викликаного H₂O₂, суттєво знизив життєздатність сперматозоїдів і збільшив частку апоптотичних, некротичних і аутофагічних клітин порівняно з контрольною групою (p < 0.05). Ресвератрол також зменшував частку аутофагічних клітин, найбільший ефект спостерігався при 200 мкм (p < 0.05). Для порівняння, преінкубація з AGK-2 суттєво не вплинула на частку життєздатних, апоптотичних або некротичних сперматозоїдів під окиснювальним стресом. Однак AGK-2 суттєво зменшив частку аутофагічних клітин, при цьому найяскравіший ефект спостерігався при 100 мкм порівняно з групою окиснювального стресу (p < 0.05). Висновки. Результати показують різні функціональні ролі сиртуїнів у сперматозоїдах, підданих окиснювальному стресу. Активація SIRT1 ресвератролом переважно інгібує апоптотичну та некротичну загибель клітин, тоді як інгібування SIRT2 AGK-2 переважно зменшує аутофагічну загибель клітин. Ці результати підтримують гіпотезу, що SIRT1 головним чином бере участь у регуляції апоптозу, тоді як SIRT2 відіграє більш помітну роль у регуляції аутофагії у сперматозоїдів за умов окиснювального стресу.