Передумови/Мета. Мезенхімальні стромальні клітини (MSC) та позаклітинні везикули (EV), отримані з MSC, мають імуномодуляційні та регенеративні властивості і вважаються перспективними інструментами для безклітинної терапії. Метою цього дослідження було порівняння імуномодуляційної активності MSC та EV, отриманих із жирової тканини (ADSC), зубної пульпи (DPSC) та пуповини (UC-MSC). Методи. MSC характеризувалися морфологією, диференціацією та імунофенотипом. EV були ізольовані ультрацентрифугуванням і характеризовані аналізом відстеження наночастинок, висновки BCA та ELISA. Імуномодуляційна активність MSC та EV оцінювалася за допомогою PHA-стимульованих PBMNC. Статистичний аналіз проводився за допомогою t-тесту Стьюдента (p ≤ 0,05). Результати. Усі культури MSC відповідали мінімальним критеріям для мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин. Найвищий вихід EV було отримано в DPSC та UC-MSC. EV усіх типів MSC експресували CD63 і CD81. Підвищені рівні IL-6 були виявлені у зразках MSC та EV, тоді як IL-10 не виявлено. Експресія IL-1RA була найвищою у EV, отриманих з DPSC та ADSC. Усі типи MSC, які проаналізували, демонстрували дозозалежне пригнічення проліферації PBMNC, при цьому UC-MSC демонстрували найбільший інгібуючий ефект. Натомість EV, отримані з MSC, мали виражені ефекти, залежні від джерела та концентрації. EV, отримані з UC-MSC, пригнічували проліферацію PBMNC при низьких концентраціях, але посилювали проліферацію при високих дозах. EV, отримані з ADSC, сприяли проліферації PBMNC у низьких концентраціях і інгібували її у високих, тоді як EV, отримані з DPSC, сприяли проліферації PBMNC у всіх тестованих концентраціях. Висновки. MSC та їхні EV мали тканинно-специфічні імуномодуляторні властивості, ймовірно, відображаючи відмінності у складі біоактивних сигнальних молекул. Вплив EV на проліферацію PBMNC залежав від джерела та концентрації, що підкреслює важливість вибору MSC для подальшого розвитку терапевтичних засобів на основі EV.