Передумови. Хронічний лімфоцитарний лейкоз (ХЛЛ), найпоширеніша форма дорослого лейкозу, виникає через клональне розширення дисфункціональних CD5+ B-лімфоцитів і залишається невиліковним, незважаючи на сучасну таргетну терапію. Центральною особливістю є активність ремоделювання мікрооточення пухлини, що підтримує виживання при лейкемії та захищає клон від імунного очищення. Методи. У цьому дослідженні проаналізовано координовану експресію трьох хемокінів (CCL3, CCL4, CCL5), β2-мікроглобуліну (B2M) та п'яти факторів диференціації B-клітин у периферичних B-лімфоцитах у 34 пацієнтів із ХЛЛ відповідно до віку та відповідних здорових донорів за допомогою RT-qPCR та методу 2^−ΔΔCt. Результати. CCL3 (MIP-1α) та CCL4 (MIP-1β) були значно підвищені, що відповідає тонічно- та антигенно-орієнтованій сигналізації BCR-NF-κB. Через CCR1/CCR5 вони залучають T-регуляторні та ясельноподібні клітини, які подають сигнали про-виживання (APRIL, BUFF, IL-6), що підтверджує активне імунодепресивне утворення. Натомість CCL5 і B2M були понижені. Знижений CCL5 — переважно продукт T/NK-клітин — відображає порушення цитотоксичного рекрутування та виснаження Т-клітин, тоді як втрати B2M погіршують поверхневе відображення MHC класу I та презентацію антигенів. Разом вони утворюють подвійний механізм ухилення імунного ефекту: зменшений рекрутинг ефекторів і знижене розпізнавання цілі. Спостерігалося ієрархічне поступове пригнічення факторів диференціації транскрипції (від 2 до 15.5 разів). Найраніші регулятори — EBF1 (15.5 рази) і PU.1 (14 разів) — були найсильніше уражені, що свідчить про руйнування базової ідентичності B-лінії. BLIMP1 (4-кратний) пояснює блок у дозріванні термінальної плазматичної клітини, тоді як IRF8 (3.5-кратний) і IRF4 (2-кратний) консолідують стоп на проміжному рівні. Градієнт — найглибші для відданих-прогеніторам факторів і слабше нижче — вказує, що транскрипційний блок має наспрямованіший вплив на саму ідентичність B-лінії, віддаючи перевагу тривалому самооновленню над термінальною зрілістю. Висновки. ХЛЛ B-лімфоцити працюють за скоординованою, механічно зв'язаною подвійною програмою зупинки імунного ухилення та диференціації. Шлях CCL3/CCL4–CCR5 (націлений на перепрофілованих антагоністів CCR5), втрата B2M (релевантна) до реактивності CAR-T) та відновлення EBF1/PU.1 як стратегія диференціації та індукції стають ефективними терапевтичними напрямками. Фінансування. За підтримки гранту НФДУ No. 0124U003787 «Активація сигнальних каскадів для усунення трансформованих B-клітин у ХЛЛ».