Передумови/Мета. Мікросателітна нестабільність (MSI) є прогностичним біомаркером для терапії інгібіторами імунних контрольних точок. У аденокарциномі протоків підшлункової залози (PDAC) пухлини MSI-H трапляються рідко (<2%), і статус MSI зазвичай оцінюється за допомогою імуногістохімії (IHC) на mismatch-репарацію (MMR) білків та молекулярних методів, включно з секвенуванням наступного покоління (NGS). Хоча ці методи зазвичай однакові, можуть виникати непослідовні випадки, що створює діагностичні та терапевтичні складності. У цьому дослідженні ми прагнули описати рідкісне явище дисонансу між IGC та NGS для визначення статусу MSI у PDAC. Матеріали і методи. ДНК було отримано з тканини FFPE, помірно диференційованої (G2) PDAC (cT2N0M0), зібраної під час лікування пацієнта, відповідно до Гельсінської декларації та отриманої з інформованою згодою. Геномна ДНК була секвенована за допомогою Oncomine Comprehensive Assay Plus на платформі Ion GeneStudio S5 Plus. Дані аналізувалися за допомогою Torrent Suite, Ion Reporter та Oncomine Reporter Software. Результати. Раніше продемонстровано IHC, збережено ядерну експресію всіх чотирьох білків MMR (MLH1 (клон DAKO, ES05), PMS2 (DAKO, клон EP51), MSH2 (клон DAKO, FE11) та MSH6 (клон EP49), що відповідає гарному dMMR (pMMR). Для порівняння, аналіз NGS виявив фенотип MSIHigh із балом MSI 30.20. Мутації соматичних драйверів також були виявлені у KRAS p.G12R (близько 34G>C), TP53 c.376-1G>A, SMAD4 p.Y412* (бл. 1236C>G), а також мутаційне навантаження пухлини у 10 мутацій/Мб. Ці результати показують незвичайний геномний варіант аденокарциноми протоків підшлункової залози з MSI. Хоча співіснування мутацій SMAD4 і TP53 у цьому випадку свідчить про агресивне захворювання з підвищеним метастатичним потенціалом і нестабільністю геномного потенціалу, фенотип MSI-High сприяє розгляду імунотерапії. Висновки. Результати показують, що MSI-H можна ідентифікувати за допомогою NGS навіть у пухлинах, де експресія білків MMR зберігається в IHC. Такі суперечки підкреслюють додаткову цінність молекулярного тестування MSI та підтримують комплексну оцінку біомаркерів у PDAC, особливо при оцінці відповідної імунотерапії. Покладання лише на IHC може призвести до результатів передхибно-негативного MSI, потенційно виключивши пацієнтів з імунотерапії. Незважаючи на рекомендації NCCN та ESMO щодо поєднання IHC з молекулярним тестуванням MSI, оцінка на основі NGS досі рідко використовується на практиці.