Передумови. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) характеризується тривогою, неадаптивними стресовими реакціями та порушенням пам'яті. Факторами, що спричиняють гіпоксію (HIF), є транскрипційні регулятори, що беруть участь у метаболічній адаптації та сигналізації BDNF — процесах, пов'язаних із патофізіологією ПТСР. Наше дослідження було спрямоване на характеристику поведінкових процесів, а також специфічних молекулярних змін у моделі ПТСР у щурів, з акцентом на експресію HIF-1α, HIF-2α, HIF-3α, PACAP та PAI-1 у гіпокампі та медіальній префронтальній корі (mPFC). Методи. ПТСР було моделізовано. у дорослих самців щурів, вирощених у аутбридингу (n = 18 ПТСР, n = 24 контрольних групи) за протоколом SPS: 2-годинна іммобілізація, 15 хвилин примусового плавання та анестезія діетиловим ефіром, після чого слідує 7-денний інкубаційний період. Поведінкова оцінка використовувала Open Field Test, Enhanced Plus Labyrinth (EPM) та Dark Light Box. Експресія генів у гіпокампі та корі головного мозку була кількісно оцінена за допомогою RT-qPCR із використанням β-актину як референтного гена. Результати. Щури, які піддавалися впливу SPS, мали сильний фенотип тривоги при EPM: час заморожування у тварин із ПТСР був майже втричі вищим, ніж у контрольної групи (31.6 проти 12.8 с; p < 0.001), ерізоди замерзання траплялися вдвічі частіше (7.9 vs 4.2; p < 0.01), було знижено час open arm (26.2 vs 54.2 с; p < 0.05), знижено open-arm head dips (11.5 vs 19.9; p < 0.01), і загальна подолана відстань була меншою (0.66 vs 0.90 m; p < 0.05). Dark-Light Box підтвердив уникаючу поведінку: вхід у світлі зони значно зменшився у тварин із ПТСР (1.3 проти 2.3; p < 0.01). У Open Field Test не було виявлено значущих групових відмінностей. На молекулярному рівні експресія HIF-1α у тварин із ПТСР була більш ніж подвоєна порівняно з контрольними групами (6.41 проти 3.12 відносних одиниць; p = 0.028), а HIF-2α збільшився приблизно у 2.2 рази (57.7 проти 26.4 відносних одиниць; p = 0.036). Суттєвих змін для HIF-3α, PACAP або PAI-1 не виявлено в жодній із ділянок, а також в жодній з мішеней в mPFC. Висновки. SPS надійно індукує поведінковий фенотип, подібний до PTSD, і супроводжується селективним підвищенням HIF-1α та HIF-2α в гіпокампі, що раніше не фіксувалося в цій моделі. Відсутність відповідних кортикальних змін визначють гіпокамп як одну з ключових областей, що демонструють активацію викликаного гіпоксією шляху під час хронічного психологічного стресу, тоді як інші структури, пов'язані з ПТСР (наприклад, мигдалеподібне тіло, прилегле ядро, гіпоталамус), залишаються недослідженими. Ці результати базуються на даних на рівні транскриптів; валідація на рівні білка триває. Ці результати підтримують вивчення HIF-залежної сигналізації як складової молекулярної патофізіології ПТСР.