Biopolym. Cell. 2026; 42(Special Issue):88.
Біомаркери та інструменти молекулярної діагностики захворювань
LOX і PLOD2 як потенційні маркери метастазування раку простати
- Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України
Вул. Васильківська, 45, Київ, Україна, 03022
Abstract
Передумови. Рак простати (PCa) є однією з провідних причин захворюваності та смертності раку серед чоловіків як в Україні, так і у світі. Незважаючи на значні досягнення в діагностиці та терапії, управління метастазами залишається важливим клінічним викликом. Ключовим механізмом, що сприяє прогресуванню пухлини та метастазному розвитку, є ремоделювання позаклітинного матриксу. Ферменти, що беруть участь у посттрансляційній модифікації колагену, особливо лізилоксидаза (LOX) та проколаген-лізин, 2-оксоглутарат5-діоксигеназа 2 (PLOD2), відіграють важливу роль у цих процесах, сприяючи утворенню ковалентних колагенових зв'язків, які підвищують жорсткість позаклітинного матриксу та створюють сприятливі умови для інвазії та поширення пухлинних клітин. Метою дослідження було вивчення патернів експресії LOX і PLOD2 у тканинах PCa та визначення їхнього зв'язку з ризиком метастазування. Матеріали і методи. Дослідження проводилося на клінічних зразках, отриманих від 40 пацієнтів з PCA, які лікувалися в Національному інституті раку (Київ, Україна) у період з 2021 по 2024 рік. Імуногістохімічна оцінка експресії LOX та PLOD2 була проведена за допомогою відповідних моноклональних антитіл. Рівні експресії мРНК LOX та PLOD2 були визначені за допомогою qRT-PCR. Статистичний аналіз було проведено за допомогою GraphPad Prism v.10. Результати. Середні рівні експресії білка LOX та PLOD2 у тканинах PCa становили відповідно 108.1 ± 11.4 та 135.2 ± 13.6 H-балів. IT показало, що експресія LOX у пухлинній тканині у пацієнтів із метастазами була у 2,3 рази вищою (p < 0.05), тоді як експресія PLOD2 була в 1.9 раза вищою (p < 0.05), порівняно з пацієнтами без віддалених метастазів. Середній рівень мРНК LOX у тканині PCa становив 0.68 ± 0.08 p.m, коливаючись від 0.12 до 2.70 r.u., тоді як середній рівень мРНК PLOD2 становив 0.13 ± 0.05 r.u., коливаючись від 0.02 до 1.55 r.u. Зв'язок між LOX mRNA та PLOD2 не був виявлений у рівнях експресії та наявності метастазів у пацієнтів з PCa. Висновки. Підвищена експресія білків LOX та PLOD2 пов'язана з наявністю метастазів у пацієнтів з PCa. Ці результати свідчать, що LOX і PLOD2 можна вважати перспективними білковими біомаркерами агресивної поведінки PCa та потенційними факторами, що сприяють розвитку метастатичного фенотипу. Фінансування. Це дослідження було підтримане грантами Президента України для підтримки досліджень і розробок молодих науковців (Указ Президента України No 130/2025-rp) під назвою «Молекулярні та біологічні характеристики раку простати з високим метастатичним потенціалом» (0126U003608).
Keywords: рак простати, позаклітинна матриця, колаген
Повний текст: (PDF, англійською)
