Передумови. Pseudomonas aeruginosa здатна утворювати біоплівку, яка захищає клітини за різних умов [1, 2]. Піоцини є одним із найпоширеніших факторів антагонізму у P. aeruginosa [3]. Ці мікроорганізми синтезують різні типи піоцинів з високою активністю та здатністю запобігати утворенню біоплівки [4, 5]. Піоцини демонструють нуклеазну активність [3], щоб виконувати регуляторну функцію. Мета. Оцінити можливість регуляторного впливу піоцинолу на P. aeruginosa. Методи. Активність піоцинів P. aeruginosa UCM B-333 була визначена методом “double-layer agar” [7]. Супернатанти з піоцинами додавали у розведенні 1:20 — 1:100 до суспензій, нечутливих до них P. aeruginosa UCM B-2 та UCM B-9 з титром 1—2×10⁷ CFU/mL. Формування біоплівки вивчалося протягом 3 днів у пластинах з 96 свердловинами, потім забарвлене тканиною генціанової пурпурової тканини, 96% етанолом, а адсорбцію визначали за допомогою мультисканування FC на 620 нм (A620). Результати. Розведення піоцину 1:20 збільшувало A620 UCM B-2 у 3, 6 і 5.8 рази порівняно з необробленою культурою через 1, 2 і 3 дні, а при розведенні 1:50 — у 1.3; 2.6 і 2.8 рази відповідно. Речовини при розведенні 1:100 не змінювали динаміку утворення біоплівки. Ефект розведення піоцинів у співвідношенні 1:20 на UCM B-9 мав би збільшитися в A620 на 3.7; 4.7 і 3.5 рази протягом усього періоду спостереження і розбавити 1:50 і 1:100 лише в 1.5 та 1.1 рази в перший день відповідно. Натомість на 2-й і 3-й дні ці розбавиння зменшувалися на A620 у 1.2–1.3 рази. Висновки. Піоцини при низькому розведенні можуть регулювати інтенсивність утворення біоплівок UCM B-2 та UCM B-9 у P. aeruginosa.