Швидке поширення антибіотикорезистентності серед патогенних мікроорганізмів стало особливо нагальною проблемою в Україні через триваючий військовий конфлікт, що вимагав пошуку нових антимікробних засобів та альтернативних підходів до контролю інфекцій. Міксобактерії — це сапрофітні соціальні прокаріоти з вираженою хижацькою активністю, здатні лізувати інші мікроорганізми шляхом виробництва біологічно активних метаболітів і гідролітичних ферментів. Метою цього дослідження було вивчення хижацької активності чорноморських міксобактерій проти індикаторів про- та еукаріотичних штамів. Методи. Хижацька активність 24 штамів міксобактерій, виділених із водоростей Чорного моря, була оцінена на Staphylococcus aureus ATCC 25923, Enterococcus faecalis ATCC 29212, Escherichia coli ATCC 25922, Proteus vulgaris ATCC 6896, Salmonella enterica NCTC 6017, Klebsiella pneumoniae ATCC 10031, Pseudomonas aeruginosa ATCC 27853 та Candida albicans ATCC 18804 за допомогою мікробного аналізу газону. Індикаторні мікроорганізми культивувалися в поживному бульйоні, центрифугували, промивали, знову суспендували в буфері PBS і стандартизували до OD₆₀₀~1. Аліквоти вагою 200 мкл розподілялися в оліготрофне агарне середовище у вигляді плям приблизно 20 мм діаметром, висушені повітрям для формування однорідного газону для виробництва. Міксобактеріальні суспензії стандартизовані до OD₆₀₀~2, вони інкулюються в центрі гірничого газону та інкубуються при 29 °C протягом 5 днів. Хижацька активність оцінювалася як візуально, так і мікроскопічно, на основі зон лізису мисливської клітки та розподілу колоній міксобактеріальних клітин. Повний або частковий лізис Мисливський газон вважався ознакою хижацької активності. Результати. Усі досліджені штами міксобактеріальних проявили хижацьку активність як проти про- так і еукаріотичних мікроорганізмів, хоча інтенсивність залежала від хижака та виду здобичі. Найбільш вразливою здобиччю були S. aureus, E. faecalis, E. coli, K. pneumoniae та P. aeruginosa, які демонстрували повний лізис у більшості штаммів міксобактеріальних сортів, з діаметрами розподілу міксобактеріальних солонів від 20.6 ± 0.2 мм до 32.8 ± 0.2 мм. Частковий лізис спостерігався у деяких комбінаціях хижак-здобич. Натомість P. vulgaris, S. enterica та C. albicans були стійкими до певних штамів міксобактерій, які поширювалися по всьому регіону здобичі без повного знищення. Штами V2, V4 і V13 демонстрували найвищу хижацьку активність, спричинивши повний лізис усіх індикаторних хижих мікроорганізмів. Висновки. Чорноморські міксобактерії продемонстрували широкий спектр хижої активності проти клінічно значущих бактерій і дріжджів. Високоактивні штами міксобактеріальних можуть стати перспективним джерелом нових антимікробних сполук і літичних ферментів.